Люди дешевеют, вещи дорожают…
Просто бездуховность в мире процветает.
Уточкою губы, «селфи» с голым задом…
Были бы финансы… Доброты не надо…
Мимо инвалидов и котов облезлых
Едет модный перец с фейсом бесполезным…
У него стабильность… Папа в депутатах
И диплом не хилый… Он учился в Штатах.
Кто-то за идею и семью воюет…
Кто-то из генштаба званьями торгует…
Звёзды на погонах за продажу пленных,
Но они дешевле слёз обыкновенных…
Горе-командиру вдруг «героя» дали,
Чтоб в котле и дальше те своих бросали…
Чтобы брат на брата за авто и дачу…
Кто в бою бесплатно – жизнь отдал на сдачу…
Продаются кресла, галстуки, портфели,
Новости в газетах и большие цели…
Отыщите совесть за вознагражденье.
Курс души обвален за одно мгновенье…
Ненависть затмила в людях состраданье.
Главная задача – просто выживание…
То, за что боролись – оказалось бредом…
Как в войне с собою одержать победу?
Только смех детишек возвращает к Богу,
Ведь войною к миру не найти дорогу…
Небо смотрит сверху и от слёз седеет…
Вещи дорожают… Люди дешевеют…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
